Петро Гарват: „Я не можу відкрити секцію спідвею”

З нового року в Рівненській області новому керівництву Рівненської обласної громадської організації „Товариство сприяння обороні України”, нарешті вдалося приступити до своїх обов’язків. У підпорядкуванні ТСОУ знаходиться „Мототрек”, споруда, на якій проводяться спідвей ні змагання, які користуються великою популярністю серед мешканців міста. Тому ми вирішили, що вболівальникам спідвею, а можливо і інших видів спорту, буде цікаво дізнатися про плани новообраного голови цієї громадської організації - Петра Олексійовича Гарвата.
- Петре Олексійовичу, ви нещодавно очолили ТСОУ, яке ваше бачення роботи цієї організації?
- Ми є громадською організацією, яка повинна сприяти обороні України. Сьогодні ви знаєте ситуацію із збройними силами і вектор нашої роботи схиляється вже дещо в іншу сторону. Чим би ми не займалися комерційно, щоб вижити, все одно від видів спорту ми відійти не можемо. Але хочу наголосити, що коло статутної діяльності нашого товариства замикається не лише на спідвеї. Воно набагато ширше і перш за все – це підготовка кадрів, водіїв, як для армії, так і для народного господарства, це авіаційні види спорту і інші види спорту технічного спрямування. Серед них є і спідвей. І оскільки спідвей культивується в місті Рівне і користується популярністю в глядачів, тому безперечно до нього більше уваги і всіх цікавить, як він буде розвиватися.
На чому хотілося б наголосити. Безперечно, сказати, що в мене вже є якісь готові прожекти для того щоб спідвей рухався стрімко вверх, вшир і тому подібне, звісно, не можу і це було б неправильно. Для цього необхідно ґрунтовно вникнути в цю справу, але одне можу сказати, що я, як людина і палкий вболівальник, тим більш в даний час, як посадовець, я всіляко буду сприяти розвитку цього виду спорту, тому що розумію наскільки він популярний для нашого міста. Окрім того, сьогодні ми маємо таку унікальну споруду, як стадіон технічних видів спорту, який ми просто не маємо, ні морального, ні якого іншого права не використати, як перевагу перед іншими містами рівня обласного центру і навіть столиці, для того щоб не підтримати цей вид спорту. З іншого боку є ще й людський фактор і багато хлопчаків 12-15 років вже є фанатами спідвею, то безперечно і тут ми маємо приділити свою увагу.
Зараз я напрацьовую пропозиції для місцевого самоврядування – мерії міста, для обласної ради. Пропозиції, які б зводилися до того, якими зусиллями ми будемо готувати саме молодь. У нас практично на сьогодні дуже мало молоді, яка б могла гідно замінити таких відомих у минулому і зараз рівненських гонщиків, як Віктор та Володимир Трофимови, Ігор Звєрєв, Володимир Колодій і цей список можна продовжувати. На якомусь з етапів, коли економіка переживала глибоку кризу, утворився вакуум, час було згаяно і зараз великий віковий розрив між спортсменами спідвеїстами. Нещодавно у нас була широка зустріч з спортивними клубами, які мають відношення до спідвею, а також із спортсменами та ветеранами спідвею.
- Не могли б ви назвати, хто безпосередньо приймав участь у цій зустрічі?
- Від ветеранів був Горка і Єжомбік, від клубів майже в повному складі була команда Гайдима, була також і спілка професійних спортсменів спідвеїстів, яку очолює Жуковський. Самого Гайдима правда не було, повідомили, що він захворів. На цю зустріч ми запрошували багатьох спортсменів, ветеранів. Запрошували особисто і Володимира Трофимова та кількох інших спортсменів, але він чомусь не прийшов на зустріч. Я особисто з ним не розмовляв, просив інших його запросити, але мені доповіли, що Володимир не прийде.
Я подивися на цих хлопчиків (гонщиків), яким по 20-22 роки, в них очі горять, коли вони слухають про ці змагання, про техніку, про те що можливо і так далі. Але я чудово розумію, що вони самотужки, без сторонньої підтримки, не зможуть вижити. Бо спідвей це дуже дороге задоволення, і без меценатів в цьому виді спорту не обійтися. Поки що ми пішли по такому шляху. Ми відкриємо двері кожному спортсмену, кожному клубу, і я готовий навіть десь піти назустріч в частині організації або зовсім безкоштовних, або скажімо з нульовим балансом відшкодування затрат, які будуть потрачені на підготовку доріжки для тренування.
- Що планується зробити в плані підготовки треку до нового сезону?
- Весною нам прийдеться попрацювати. Я вже виходив на доріжку, вона розкисла серйозно і весною потрібно буде добре попотіти, бо навіть, якщо поглянути у вікно, то видно сліди безгосподарності. (Розмова відбувалася в кабінеті голови ТСОУ, вікна якого виходять на трек). Як їздили восени, так все і покинули, не підрівняли, нічого не зробили. А воно ж дає про себе знати. Безперечно, тут не обійдешся, якоюсь машиною відсіву, чи там чогось іншого.
Перш за все потрібно зробити лабораторний аналіз стану цієї доріжки. Я був на останніх гонках, був на Кубку мера міста. І мені просто неприємно було дивитися на цементно-будівельну пилюку, яка піднімалася тут, щей таку, що навіть не видно на віражах гонщиків. Окрім цього, є ще якась безпека спортсменів. Я на сьогодні керівник цієї установи і тому не маю права залишити доріжку в такому стані. Я знаю якою має бути доріжка, я знаю, який повинен бути її стан, щоб він приваблював і глядача, і спортсмена. Нормальний спортсмен, який знає собі ціну, він просто піде огляне доріжку і відмовиться на ній виступати, адже здоров’я дорожче.
По-друге в нас зараз не має жодного готового трактора. Тобто зараз ми вкладемо, якісь певні кошти в підготовку і їх розкинемо на бажаючих тренуватися і якщо це вийде, якийсь мізер, то прийдеться компенсувати цю суму, тим, хто на ній буде займатися. Ну, це вже закони економіки і тут нікуди не подінешся. А надалі ми готові, особливо, якщо найдемо спільну мову з місцевою громадою, розпочати підготовку молоді. Тобто буде пропозиція відкрити спідвейну секцію.
- То Ви плануєте відкрити секцію спідвею на „Мототреці”?
- Я не можу її відкрити, як громадська організація, це має зробити місто. Але я готовий зробити це разом із містом. Скажімо так, місцева влада бере на себе забезпечення навчально-методичного процесу, а я на себе можу взяти підготовку бази і так далі. Ось тоді, разом ми зможемо надати можливість готувати молодих спортсменів, ну звісно в такому випадку потрібна ще буде допомога батьків, діти яких будуть зацікавлені в заняттях спідвеєм. І без цього не обійтися, бо хорошого мотоцикла, ні місто, ні я не купимо.
Інша сторона медалі – це безпосередньо самі гонки. Є вже календар, ми подали свої зауваження, пропозиції до цього календаря, підтвердження. В основному там ми нічого не міняли, окрім деяких нюансів, які, якщо будуть враховані, то підуть лише на користь. Тому я і зустрічався зі спортсменами і сподівався, що буде і Трофимов. Взагалі він не відмовився від зустрічі, а просто повідомив, що польська ліга його не цікавить, а стосовно російської він не готовий дати відповідь. Є в нього запрошення з Червонограда, є ще якісь інші плани. Але плани планами, хочу ще раз наголосити, що в нас відкриті двері для кожного спортсмена. Хай приходять тренуються, ми залишили їм майстерню і бокси, щоб вони мали можливість утримувати і ремонтувати мотоцикли.
- За утримання мотоциклів в боксах будуть сплачуватися кошти, як за оренду приміщення?
- Так, за рахунок спортивно-технічного клубу, але думаю, що це буде чисто умовна плата, лише за комунальні послуги і електроенергію. На цьому ми, як кажуть не розживемося. Потрібно також привести до ладу душеву. Є питання чи сформується в нас, якась команда, порозуміння між різними клубами? Щоб не було, так, як у минулому році, цьому дали зелену дорогу, а тому ні і так далі. Єдине, що можу сказати, так це те, що я за те, щоб всі працювали, змагалися і виступали в рівних умовах. На мою думку спідвей перетворився на таку собі комерційну лавочку для окремих. Той хто знається на цій справі, хто кмітливіший, він завжди попереду. Але я за те, щоб всі були в рівних умовах. Безумовно, хтось має пальму першості і це в любій справі, але не можна це все робити штучно.
- Ви кажете, що неодноразово відвідували гонки і є справжні вболівальником спідвею. У такому випадку Ви напевно добре знайомі з проблемою, яка вже не один рік турбує рівненських вболівальників під час перерви між заїздами – це відсутність вбиралень. Чи планується, щось зробити, щоб справа зрушила з місця?
- Безперечно. Я ходив і сам подивився. У нас є нормальний туалет, єдине, що там потрібно зробити - провести світло і воду. Хоча все там є, він просто занедбаний. Коли будувався стадіон, а проектна потужність його розрахована на 15 тисяч, той туалет теж був розрахований на цю масу людей. Це великий підземний туалет, просто він довгий час не працював і запущений повністю. Там навіть плитка збереглася. Ми його доведемо до пуття. Більше того, я думаю він буде працювати, як платний туалет взагалі.
- „Мототрек” – велика споруда і окрім треку по периметру стадіону, є ще й майданчик, який знаходиться в центрі стадіону, чи не задумувалися ви над використанням стадіону для інших цілей, окрім проведення гонок?
- Пропозицій є багато. Поки в нас у місті не був створений каток, там можна було б залити каток. При цих аренах, зробити освітлення, приміщення для перевдягання є. Все можна було б зробити прекрасно. Єдине, що трошки дорогувата ця установка, але якби знайти спонсора, або навіть взяти по лізингу, то не було б проблем.
Цілком вписуються сюди чотири тенісні корти. Можуть бути криті корти, як у Ковальця, можуть бути відкриті. Але ж тут є трибуни, тут можна проводити великі змагання. А на сьогодні великий теніс набуває все більшої популярності. З того часу, як Єльцин почав грати в теніс, багато хто, почав наслідувати його прикладу.
Є інші задумки. Можна зробити невеличкі трампліни, зараз стають популярними змагання на мотоциклах, зі стрибками, кульбітами, на жаль не можу сказати, як вони називаються. По телевізору останнім часом часто показують, але це вже вищий пілотаж. Можна було б зробити щось і для велосипедистів, які культивують велотріал. І я скажу так, що можна було б демонструвати виступи цих спортсменів перед спідвейними гонками, або в перервах між заїздами. Якусь гривню добавляти до вартості квитка, а вона потім пішла б тим дітям, які будуть виступати на утримання техніки. Загалом є багато прожектів, але перш за все треба думати про те, щоб цей стадіон зберегти, як такий.
- Ви натякаєте на необхідність капітального ремонту трибун і під трибунних приміщень?
- Сьогодні стадіон вже знаходиться десь на грані, як тільки вода пішла всередину, це вже все. Ви добре знаєте, що вода це рушій. Тому треба буде закривати по одному два сектори на ремонт. Я проходив під трибунами і хотів спочатку взяти ліхтаря. Але коли зайшов, то побачив, що його там не потрібно. Там настільки багато щілин і дірок, що все видно, як вдень. Отож потрібно робити ремонт стадіону і не тільки замінити лавочки для сидіння, це ще дурниці в порівнянні з об’ємом робіт, який необхідно провести. Потрібно укріплювати бетон.
- Кілька слів про спортивно-технічний клуб, яка його доля і хто його зараз очолює?
- При обласній громадській організації ТСОУ було створено спортивно-технічний клуб, адже сама громадська організація не має права займатися проведенням спортивних змагань, це мають робити спортивні організації. Поки що спортивний клуб не очолює ніхто. Я його очолюю на громадських засадах. Він був створений раніше, але нам його чомусь передали з дуже великим мінусовим балансом. Навіть не хочу називати цифру, бо вона, як для такого клубу дуже велика. Ми зараз зробили певну реорганізацію штатів, які були. Ну скажімо, утримували інструктора, тренера. Цілий рік зарплата виплачується, виплачуються, якісь премії, а роботи, як такої не має. Єдине, коли проводяться спідвейні гонки, тільки тоді на ньому так би мовити всі підкушували. Зараз в моїх планах проведення санації цього підрозділу, підбір відповідних штатів, керівника, тренерів, спортсменів, які будуть, маю на увазі спортсменів, не тільки виступати, але й займатися підготовкою молодих гонщиків. Можливо для цих цілей, ми будемо запрошувати на роботу на контрактній основі. Відчитає свої години, проведе змагання, та й все.
Згодом планую передати цьому клубу право організації спідвейних змагань, як основного виду і створити на його базі команду. А що поміняється, ви можете запитати, а я відповім. У нас в області є 16 спортивно-технічних клубів і це є свого роду такий грант фінансової можливості. Якщо ми провели гонку, або якісь змагання і вони нам фінансово не вдалися, то щоб не бути боржниками перед гонщиками, ці клуби могли б нам надати певну субсидію. А потім, в рамках нашої організації провести розрахунки. Для прикладу проводить Дубровиця, чи Костопіль, якісь кросові змагання, їм потрібна допомога, ми сконцентрували кошти туди. Нам потрібна допомога, ми сюди забрали ці кошти. Тобто після кожної гонки у нас була б можливість розрахуватися зі спортсменами і не було б ніяких проблем. Безперечно поруч мали би бути комерційні, тобто приватні клуби і це нормально.
- Петре Олексійовичу, Ви очолили ТСОУ, розкажіть будь ласка, які зміни сталися в керівному складі організації? Хто на даний час допомагає Вам у роботі? Залишилися попередні працівники, чи Ви створили нову, свою команду?
- Ну скажімо так, відсотків 70 залишилося тих людей, які працювали до мене. Із нових постатей на ключових посадах не з’явилося нікого. Пішов керівник спортивно-технічного клубу – Сергій Кричильський. Але тут треба трохи повернутися до історії. Ви пам’ятаєте це піврічне протистояння. Ось воно, якось трошки і поділило колектив. Добре, що хоч не навпіл.
Кузенний, Тершак, Кричильський, Григорій Хлиновський і ще кілька працівників на рівень нижче, тому я не буду їх називати, виборювали своє право, виборювали, але в кінці кінців зрозуміли, що справа марна. Наскільки мені відомо, заступник Кузенного – Тершак подав заяву про звільнення ще своєму шефу. Кричильський і Хлиновський подали заяву мені на розгляд, але не один, ні другий сюди не з’являлися. Вони передали заяви через інших людей. З Гуркою ми зустрілися, і він написав заяву. Поки зараз не має групи, він звільнився, але ми з ним домовилися про те, що, як тільки набирається група молодих спортсменів гонщиків, ми одразу підписуємо контракт. Зараз я йому доручив, і вже є десь 10-12 хлопчиків, беріть повноцінну групу 30 чоловік, бо є певний облік роботи і оплати.
- А у Вас є техніка на якій би могла займатися молодь?
- Практично не має нічого. Але, якщо в мене буде зареєстрований клуб, тоді я зможу купити техніку. Є така приказка, якщо не має автомобіля, то водія на роботу не беруть. Я переглядав папери і дізнався, що був клуб „Святослав”. Він купляв мотоцикли, а потім коли не розрахувався зі спортсменами, то вони ці мотоцикли забрали в рахунок боргів.
Сьогодні в боксах стоїть два якихось об ломка, але якщо хлопці не звертають на них уваги, значить вони вже нікому не потрібні. Хоча я в свої молоді роки, все, що було кругле намагався зробити так, щоб воно котилося. Отже поки що ми мотоциклів не маємо, але я думаю, що до цього справа дійде. Але трапиться це, не пізніше завершення цього сезону. Я глибоко вникну в стан цього стадіону. Зроблю для себе висновок, скільки і чого потрібно, для того щоб він відповідав всім вимогам. Ось тоді можна буде подумати про все інше.
- Ви назвали людей, які пішли з ТСОУ, але не сказали, хто зайняв їхні місця?
- На ключові позиції, поки що ніхто не прийшов. Я зараз над цим працюю. Практично, лише перед Новим роком, я отримав доступ до кабінету. Близько тижня було витрачено на переоформлення документів. Півроку було протистояння, яке все-таки потрібно було довести до логічного завершення і останній апеляційний суд, тільки закінчився 15 січня. Чому Кузенний здав свої позиції, тому що вже зрозуміло було, що продовжувати боротьбу далі не має ніякого сенсу. Я в суді виборював у нього: не посаду, а повернення незаконно утримуваної печатки, документів і усунення перешкод у роботі. Закон передбачає, що виборна посада, не підлягає розгляду в судах. Коли Кузенний зрозумів, що політика, політикою, а закон є законом, вони все віддали. Але віддали не так, як потрібно, згідно акту передачі, а просто залишили все, да ще й в перемішку. Тому мені довгий час довелося розбиратися з документами, сортувати їх і розкладати по місцях. І це те, що я мав, але я ще не готовий сказати, що це все, що необхідно.
Тому зараз, коли я вже більш менш навів лад, тільки тоді, розпочав паралельно займатися пошуком кадрів. Але ж знову ж таки, потрібно брати людей не з вулиці, а лише тих, які якимось чином наближені до цієї справи і більш менш компетентні. Можна взяти на роботу людину з вищою освітою, але якщо вона не стикалася з цією роботою, а в нас громадська організація, то їй буде важко працювати.
У громадській організації більшість рішень приймається колегіально, я особисто можу прийняти лише якусь частинку рішень самостійно, з усім іншим повинен звертатися до бюро, до комітету, до пленуму і отримувати дозвіл на серйозні майнові, чи інші речі. Але ж думаю, що не тільки святі горшки ліплять, подолаємо ми і це. У всякому разі є впевненість. У районах працюють солідні люди в спортивно-технічних клубах. Є в кого перейняти досвід, а головне є дійова підтримка. Усі спортивно-технічні клуби рентабельні, а якщо вони рентабельні, значить і нам іде, якесь відрахування від їхньої статутної діяльності і ми його зможемо спрямувати на потрібні цілі.
Ми, як приймали, так і будемо приймати участь в усіх спортивних заходах, які будуть проводитися в Україні. Я маю на увазі авіа, планерний, парашутний, мотоциклетний, кросовий, картинговий, кульову стрільбу і інші види спорту.
- Які, ще плани з’явилися у Вас після обрання головою ТСОУ?
- Є багато хороших ідей, але ми не маємо права відступити від статутної діяльності. Так, чи інакше ми товариство, яке прив’язане до збройних сил, які зараз переживають серйозну реорганізацію. Якщо буде контрактна основа служби в армії, тоді нам потрібно буде серйозно подумати про підготовку контрактників. Але тоді ми мусимо вже піднятися на більш професійний рівень. Якщо він іде наприклад, командиром ланки парашутистів, то повинен мати свідоцтво парашутиста. Тобто в нього вже має бути посвідчення, яке засвідчує його професію. А в цілому, наскільки я зрозумів вже, голова від роботи у мене буде сохнути. Адже, як ви самі помітили працювати є над чим.
- Дякую Вам за докладне інтерв’ю і бажаю успішно втілити в життя все намічене.

Головний редактор газети
„Спортивний ярмарок”
Юрій Рачковський